Морис Равель ─ видатний французький композитор кінця ХІХ ─ початку ХХ століття. З одного боку, він є яскравим представником музичного імпресіонізму, безпосереднім продовжувачем традицій К.Дебюссі. А з іншого ─ М.Равель виробив власний, самобутній стиль, що виходить за межі імпресіоністичної естетики. Творчість композитора відзначається багатством музичних образів, глибиною у розкритті різноманітних життєвих явищ, органічним поєднанням традицій та новаторства. В період, коли значна частина інтелігенції захоплено вітала численні «модерні» напрямки в мистецтві (зокрема, урбанізм, експресіонізм), М.Равель міцно спирався на досягнення своїх попередників. Ясність думки, класична чіткість форми, мелодична виразність, яскраво національний колорит ─ ось основні риси його музики.

Творча спадщина М.Равеля порівняно невелика. Вона представлена різними жанрами: 2 опери, 3 балети, 2 фортепіанні концерти, твори для оркестру, камерно-інструментальна та вокальна музика. У довоєнний період (до 1914 року) в центрі уваги композитора ─ поетичні картини природи, народний побут, антична тематика. З великим натхненням і майстерністю М.Равель змальовує колоритні образи, пов’язані з музичною культурою Іспанії та Сходу. Проте, у післявоєнний час в його творчості з'являються трагічні настрої, драматичний пафос, глибокі життєві узагальнення. Імпресіонізм збагачується новими стильовими рисами, пов’язаними з неокласицизмом.

М.Равель не належав до радикального напрямку в музичному мистецтві першої половини ХХ століття (як, наприклад, А.Шенберг, Б.Барток, П.Хіндеміт, А.Онеггер, І.Стравінський). Проте, його творчість мала значний вплив на розвиток музичної культури. Вона отримала високу оцінку з боку багатьох композиторів, серед яких ─ Б.Барток, М.Фалья, Дж.Гершвін, Е.Віла-Лобос, С.Прокоф'єв, А.Хачатурян.

Морис Равель народився у 1875 році в невеликому містечку Сибур, що поблизу кордону Франції та Іспанії. Батько майбутнього композитора походив з французької Швейцарії. Він працював інженером, але водночас цікавився мистецтвом та сприяв музичному вихованню сина. Юний Морис поєднав любов до музики та великий інтерес до конструкції різних механізмів, іграшок, годинників. Згодом це знайшло відгук у його творах. Мати М.Равеля належала до старовинного баскського роду. Не випадково, майбутній музикант неодноразово звертався до іспанської тематики та використовував у своїй творчості характерні особливості іспанського фольклору.

У 1889 році М.Равель поступає в Паризьку консерваторію, де отримує ґрунтовну професійну освіту. Він проходить курс «вищої школи гри на фортепіано» у відомого педагога і піаніста Шарля Беріо (сина знаменитого скрипаля). Після здобуття на конкурсі першої премії, молодий музикант отримав можливість розпочати власну виконавську діяльність. Міцна дружба пов'язувала М.Равеля з іспанським піаністом Рикардо Віньєсом. У чотириручному перекладі вони переграли велику кількість симфонічної та камерної музики. Щодо композиторської творчості, то сміливі пошуки М.Равеля не завжди зустрічали схвальні відгуки педагогів. Серед тих, хто гідно оцінив талант свого учня та спряв його розвитку був вчитель по композиції Габрієль Форе.