«Пікова дама» – вершина оперної творчості П.Чайковського, шедевр російської та світової музичної класики. Опера створена влітку 1890 року під час перебування композитора в італійській Флоренції. За словами автора, він працював над твором з великим натхненням, глибоко переживав та гірко оплакував трагічну долю своїх героїв. Прем'єра відбулася у цьому ж році в Петербурзі під керівництвом диригента Е.Направника. Опера отримала широке визнання і стала окрасою репертуару багатьох театрів світу.

Жанр опери – лірико-психологічна трагедія.

В основі сюжету «Пікової дами» лежить однойменна повість О.Пушкіна. Автори лібрето – композитор та його брат Модест Чайковський – зберегли перебіг основних подій першоджерела, проте суттєво переосмислили образи головних героїв.

У Пушкіна Герман – не просто бідний офіцер, а хитрий, підлий, азартний картяр, який заради швидкого збагачення готовий на злочин. Він маніпулює Лізою та використовує її почуття для досягнення своєї мети. Герман у Чайковського, навпаки, глибоко і палко кохає Лізу. Дізнавшись про взаємність та прагнучи поєднати свою долю з коханою, він шукає легкий шлях збагачення. Для цього, на його думку, необхідно відкрити таємницю трьох карт, якою володіє бабуся Лізи – стара Графиня. Нестримне бажання дізнатися заповідні карти поступово виходить на перший план, стає самоціллю і витісняє справжні почуття. Відбувається роздвоєння психіки героя, який, одержимий ідеєю картярської гри, деградує та починає сприймати світ крізь призму своїх галюцинацій. Божевільний Герман кидає виклик долі та ставить на карту власне життя. І тільки після програшу до нього повертається свідомість. Герман помирає з іменем Лізи на устах. Щирий і безпосередній, пристрасний і вразливий, головний герой опери є типовим представником епохи середини ХІХ століття.

В «Піковій дамі» привертає увагу поетичний образ Лізи. Це яскрава й цілісна особистість, з відданим люблячим серцем та великою волею. Якщо у Пушкіна Ліза є бідною родичкою Графині, то в опері – її багатою внучкою. Таким чином, П.Чайковський підкреслює глибоку соціальну прірву між героями. Покохавши Германа, Ліза вирішує поєднати свою долю з людиною іншого кола. Божевілля Германа стає для неї катастрофою і кінцем життя.

Третім головним героєм «Пікової дами» є Графиня, яка виступає з двох боків. Як реальний персонаж, це – дивакувата, примхлива стара жінка, що доживає свій вік. З іншого боку – в спотвореній, хворобливій уяві Германа – це містична істота, володарка таємниці трьох карт, привид смерті. Недарма наприкінці опери Графиня перетворюється на «пікову даму» – карту програшу та символу смерті.