Імпресіонізм – один із провідних напрямків у мистецтві Франції останньої третини ХІХ – початку ХХ століття. Він яскраво розкрив себе спочатку в живописі, а згодом – в музиці. Серед найвідоміших художників-імпресіоністів – Клод Моне, Едгар Мане, Огюст Ренуар. Вони відмовились від біблійно-релігійної, античної, історичної тематики, пов’язаної з традиціями епохи Відродження, і звернулися до образів сучасності. Особливо часто імпресіоністи змальовували картини природи (наприклад, море, лісова галявина, поле маків), жанрово-побутові сценки (вулиці та кафе Парижу, міський вокзал, уроки танців), а також – художні портрети сучасників (переважно друзів та знайомих). Уникаючи глибоких філософських узагальнень, соціальної проблематики, імпресіоністи прагнули передати безпосередні, швидкоплинні враження від споглядання того чи іншого образу. Власне, назва мистецького напрямку пов’язана з картиною К.Моне «Схід сонця. Враження» (французьке слово «impression» – враження).

Якщо представники академічного стилю створювали свої полотна в майстерні згідно традиційних канонів і правил, то художники-імпресіоністи малювали на вулиці, на природі, з «натури» без попередніх ескізів та підготовки. При цьому вони значно розширили сферу виразових засобів та збагатили «художню палітру» образотворчого мистецтва. Використовуючи техніку «чистих мазків», імпресіоністи по-новому вирішували проблему співвідношення форм та барв, світла й тіні; досягли особливих ефектів просторовості та колористики. Їх новаторські пошуки наштовхувались на гостру критику з боку офіційних мистецьких установ, зокрема паризької Академії. А тому справжнє визнання імпресіонізм отримав тільки після смерті більшості його представників.

Попри певну обмеженість імпресіоністичної естетики, новий мистецький напрямок привертає увагу своєю поетичністю, оптимізмом, оспівуванням краси життя. Замість напруженої боротьби та складних внутрішніх переживань, що характерні для творів романтиків, у імпресіоністів на першому місці – захоплення від споглядання оточуючого світу. Водночас, у музиці імпресіонізм тісно пов'язаний з символізмом. Це світ витончених емоцій, пошуки таємної «сутності буття», прихованої за зовнішніми реаліями. І тільки інтуїція поета чи музиканта здатна осягнути істину за допомогою умовних символів.

Основоположником імпресіонізму в музиці став Клод Дебюссі. Це видатний французький композитор, піаніст та музичний критик. К.Дебюссі часом називають «батьком музики» ХХ століття. Адже він відкрив нову епоху в музичному мистецтві, передав душевні переживання людини, що були недоступні попередникам, кардинально оновив палітру виразових засобів. Вплив митця відчутний у творчості композиторів різних національних шкіл, серед яких – М.Равель, М.Фалья, О.Респігі, Л.Ревуцький, В.Барвінський, Н.Нижанківський. Новаторські пошуки француза не залишились поза увагою навіть тих, хто відкидав ідейно-естетичні принципи імпресіонізму (О.Скрябін, І.Стравінський, С.Прокоф’єв, Б.Барток).