Філософія — це роздумування про те, чого від нас вимагає все відоме — яке ставлення у відповідь воно викликає. Це ідея про те, що є можливим, а не фіксація довершеного факту. Звідси і її гіпотетичність, притаманна будьякому мисленню. Вона дає припис, що потрібно зробити — що потрібно спробувати. Її цінність полягає не у віднайденні рішень (які можна знайти лише в дії), а у визначенні труднощів та пропонуванні методів їхнього подолання. Філософію можна охарактеризувати майже як мислення, яке само себе усвідомило, яке узагальнило своє місце, функцію та значення у досвіді.

Якщо детальніше розглядати це питання, то видно, що зростає вимога щодо “тотального” ставлення, оскільки немає потреби об’єднати дію різних конфліктних інтересів у житті. Там, де інтереси настільки поверхові, шо плавно переходять один в одного, чи там, де вони не досить добре організовані, щоб конфліктувати між собою, потреба у філософії не відчутна. Однак коли науковий інтерес вступає у конфлікт із, скажімо, релігійним інтересом чи економічний із науковим чи естетичним, або ж коли консервативна турбота про впорядкованість перебуває на рівні з прогресивним зацікавленням у свободі, чи коли інституціоналізм стикається із індивідуальністю, з’являється стимул для відкриття ще інших зрозуміліших поглядів, на основі яких ці розходження можна звести в одне і відновити узгодженість чи неперервність досвіду. Часто ці сутички індивід може вирішити для себе сам, поле боротьби цілей обмежене, і людина виробляє власні наближені пристосування. Такі доморослі філософії реальні і часто адекватні. Однак на їхній основі не виникають філософські системи. Вони постають тоді, коли суперечливі заяви про різні ідеали поведінки впливають на суспільство як на єдине ціле, а потреба у пристосуваннях — загальна.

Ці риси пояснюють деякі моменти, що їх часто висувають як заперечення проти таких філософій, якот, наприклад, роль, яку в них відіграють індивідуальні роздуми, та суперечливе розмаїття таких філософій, а також той факт, що філософія, здається, постійно розглядає ті самі питання, лише у різному формулюванні. Без сумніву, всі ці моменти так чи інакше характеризують історичні філософії. Однак вони заперечують не стільки філософію як людську природу і навіть світ, у якому живе людина. Якщо у житті є справжні непевності, то філософії мають ці непевності відображати. Якщо існують різні діягнози щодо причини труднощів і пропонують різні способи їхнього подолання, тобто якщо конфлікт інтересів до певної міри втілено у різних типах людей, то мусять бути й філософії, які відрізняються одна від одної і змагаються між собою. З приводу конкретної події досить свідчень — це все, що потрібно для того, щоб дійти згоди та впевнитися у чомусь. Річ сама собою точна. Однак щодо того, як розумно чинити у складній ситуації, то необхідна дискусія, позаяк річ саму собою ще не визначено. Ніхто й не очікує, що у панівного класу, який живе як мед п’є, буде така сама життєва філософія, як і у тих, хто важко боровся за існування. Якби і майновиті, і бідні мали однакове засадниче ставлення до світу, тут виявилась би якась нещирість чи брак серйозности. Навряд чи суспільство, зосереджене на промислових заняттях, що активно працює в бізнесі та комерції, так само вбачатиме потреби та можливості життя у залученні природної енергії до роботи машин, як і країна із високою естетичною культурою та незначною промисловою діяльністю. соціальна група, історія якої впродож тривалого часу відносно неперервна, зовсім поіншому психологічно прореагує на кризу, ніж група, яка вже ставала свідком шокового стану внаслідок різких провалів. Навіть якби дані були однакові, ці соціальні групи порізному б їх оцінили. Проте різні типи досвіду, що відповідають різним типам життя, також не подають однозначних даних і ведуть до різних схем значущости. Що ж до схожости проблем, то це часто питання зовнішнє, а не принципове. Зумовлене воно давніми дискусіями, які переінтерпретували з огляду на сучасні проблеми. Однак у певних базових аспектах життя повторюються ті самі життєві прогнози, які час від часу зазнають змін, що зумовлені соціальним контекстом, разом зі зростанням наук.