Пауль Хіндеміт – видатний німецький музикант універсального обдарування. Він проявив себе як композитор, диригент, альтист, педагог, теоретик, публіцист, музично-громадський діяч. Зарубіжна музикознавча наука називає його одним із «чотирьох китів», які заклали фундамент музичного мистецтва ХХ століття: це А.Шонберг, І.Стравінський, Б.Барток та П.Хіндеміт. Його називали «людиною-оркестром», адже П.Хіндеміт володів практично всіма інструментами симфонічного оркестру. Як теоретик нового музичного мислення, він розробив унікальну систему «розширеної тональності», яку протиставив атональності та додекафонії.

П.Хіндеміт – яскравий представник неокласицизму в музичному мистецтві Німеччини. Самобутній хіндемітівський стиль спирається на модель музики епохи бароко. В творчості композитора переважає епічно-об’єктивний характер, стриманість, відсутність відкритих, експресивних почуттів. Глибина філософських роздумів, раціоналізм мислення, велика роль поліфонії пов'язують П.Хіндеміта з творчістю Й.С.Баха. В музиці Й.С.Баха композитор відкрив для себе релігійно-етичну ідею християнського гуманізму. Звідси − інтелектуальність, філософічність його музичних концепцій, захоплення категоріями «світової гармонії» й «вищого порядку». П.Хіндеміт вірив в етичну силу мистецтва, яке об’єднує людей та народи, допомагає долати політичну й ідеологічну ворожнечу, пом’якшує серця. «Люди, що музикують разом, не можуть бути ворогами» − стверджував митець. У своїй творчості він звертався до різних жанрів, прагнув поєднати традиції і новаторство.