Шоста симфонія займає особливе місце у творчому доробку П.Чайковського. Це вершина симфонічної музики композитора, підсумок його багаторічних пошуків в інструментальному жанрі. Шоста симфонія стала «лебединою піснею» – останнім монументальним твором П.Чайковського, «музичною сповіддю душі», за словами автора. Композитор працював над партитурою з великим натхненням влітку-восени 1893 року в Клину поблизу Москви. Прем’єра симфонії не викликала у публіки значного ентузіазму. І тільки її друге виконання, через два місяці після передчасної смерті П.Чайковського, відкрило сучасникам геніальність цієї музики.
1 квітня 1924 р. я був укладений у міцність Ландcберг - відповідно до вироку мюнхенського суду. Я одержав дозвілля, що дозволило мені після багатьох лет безперервної роботи засісти за писання книги, що багато моїх друзів уже давно запрошували мене написати і яка мені самому здається корисної для нашого руху. Я зважився у двох томах не тільки викласти мети нашого руху, але й дати картину його розвитку. Така форма дасть більше, ніж простий виклад нашого навчання. При цьому я одержав можливість викласти також історію свого власного розвитку. Це виявилося необхідним і для першого й для другого томів моєї роботи, оскільки мені потрібно було зруйнувати ті мерзенні легенди, які складаються єврейською пресою з метою моєї компрометації. У цій моїй роботі я звертаюся не до чужих, а до тих прихильникам нашого руху, які всім серцем йому співчувають, але які хочуть зрозуміти його можливо глибше й інтимніше. Я знаю, що симпатії людей легше завоювати усним, чим друкованим словом. Усякий великий рух на землі зобов'язано своїм ростом великим ораторам, а не великим письменникам. Проте, для того щоб наше навчання знайшло собі закінчений виклад, принципова сутність його повинна бути зафіксована письмово. Нехай обоє пропонованих тому послужать каменями у фундаменті спільної справи. Автор Міцність Ландсберг
Я, Паштєт і Армія Скрябін Кузьма Тролейбус їхав по ранковому Петрозаводську, і водій відчував себе господарем всього безлюдного і сонного міста. Абсолютно пусті вулиці, ковтали його рогату машину і несли її в невідоме, як несе по трубах какашку, і та поняття не має – де в кінці кінців винирне. Шофер курив першу ранкову сигаретку, від якої чуть не стругнув на ямці на руль , дивився на світ через широкий «телевізор» вікна, і уявляв себе Христофором Колумбом, який пронизає океанські простори в надії відкрити ще одну Америку.
Карл Орф − видатний німецький композитор ХХ століття, талановитий диригент, педагог, автор оригінальної системи музичного виховання дітей. Світову славу К.Орфу принесла кантата «Carminaburana» (Кáрміна бурана»), в якій автор реалізував власну ідею «синтезу мистецтв» − поетичного слова, музики, танцю та сценічної дії.
Головний герой першої опери − видатний німецький художник епохи Відродження Матіас Грюневальд. Його життя і творчість припадають на початок ХVІ століття − бурхливу епоху, пов’язану з Реформацією та селянськими війнами. Матіас залишає свого багатого покровителя-кардинала та приєднується до народу. Кардинал, який високо цінує талант художника, прагне переконати його не зраджувати своєму покликанню. Водночас, лідер повстанців не розуміє любов Матіаса до мистецтва. Головний герой стає свідком жахливих сцен: фанатичні католики спалюють на площі протестантські книги, а засліплений ненавистю натовп селян захоплює католицький храм та знищує прекрасні церковні полотна й скульптуру.
Пауль Хіндеміт – видатний німецький музикант універсального обдарування. Він проявив себе як композитор, диригент, альтист, педагог, теоретик, публіцист, музично-громадський діяч. Зарубіжна музикознавча наука називає його одним із «чотирьох китів», які заклали фундамент музичного мистецтва ХХ століття: це А.Шонберг, І.Стравінський, Б.Барток та П.Хіндеміт. Його називали «людиною-оркестром», адже П.Хіндеміт володів практично всіма інструментами симфонічного оркестру. Як теоретик нового музичного мислення, він розробив унікальну систему «розширеної тональності», яку протиставив атональності та додекафонії.
А.Онеггер – один із найяскравіших композиторів ХХ століття, музикант-громадянин із чіткою суспільною позицією, який звертався у своїй творчості до важливих проблем сьогодення. А.Онеггер відродив у Франції жанр ораторії і підняв на новий рівень значення симфонії. У творчості митця переконливо поєдналися традиції й новаторство, досягнення французької та німецької композиторських шкіл.
Кінець ХІХ − початок ХХ століття − важливий етап у розвитку музичної культури Франції. Це час розквіту різноманітних течій та напрямків, серед яких провідне місце зайняв пізній романтизм (традиції К.Сен-Санса, С.Франка, Г.Форе) та імпресіонізм (творчість К.Дебюссі та М.Равеля). Трагедія Першої світової війни, бурхливий розвиток промисловості та техніки у післявоєнні роки не могли не вплинути на формування ідейно-естетичних поглядів нового покоління французьких музикантів. Відбувається переоцінка цінностей минулого, виникає прагнення оновити традиційні жанри та форми, розпочинаються пошуки відповідних виразових засобів.
Ця книжка — літературний дебют відомого українського співака Андрія Кузьменка (Кузьми), лідера групи «Скрябін». До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, "Побєда" і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда». на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людиноненависництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад…
Герої повісті Софії Андрухович - це екзотичні квіти, які снять свої щасливі сни й живуть у своєрідному й дивовижному світі. Зло і цивілізація можуть тільки торкатися цього світу, але не можуть у нього проникнути. І водночас «Літо Мілени» не є цілковитою ідилією, це твір про ідилію, метаідилія, в якій іронічний підтекст резервує для авторки якісь додаткові змістові нашарування.
