М.Глінка. Симфонічна творчість.
М.Глінка − основоположник російської симфонічної музики. Композитор створив класичні зразки цього жанру, органічно поєднавши національні традиції та досягнення європейського музичного мистецтва. Багатство і різноманітність образів, яскравий національний колорит, активний розвиток музичного матеріалу, блискуче володіння виразовими засобами оркестру − ось основні риси симфонічної творчості митця. М.Глінка симфоній не писав, загальна кількість його оркестрових творів порівняно невелика. Проте, вони стали фундаментом майбутнього розквіту російської симфонічної музики, про що свідчить творчість О.Бородіна, М.Римського-Корсакова, П.Чайковського, С.Рахманінова та ін.
Центральне місце у творчому доробку М.Глінки займають чотири програмні увертюри-фантазії − «Камаринська», «Вальс-фантазія», «Арагонська хота» й «Ніч в Мадриді». Також заслуговують уваги самостійні оркестрові номери, зокрема, увертюра та «Марш Чорномора» з опери «Руслан і Людмила». М.Глінка став творцем двох типів симфонізму в російській музиці: 1) народно-жанрового; 2) лірико-драматичного.
Перший тип − народно-жанровий − пов'язаний з характеристикою життя та побуту народу, образами природи, прагненням втілити риси національного характеру. Композитор звертається до фольклорних джерел. Народні пісенно-танцювальні теми (російські чи іспанські) отримують активний варіантно-варіаційний розвиток. Співставлення контрастних образів, картинність музики, використання елементів звукозображальності − ось характерні риси двох «іспанських» увертюр-фантазій та «Камаринської».
Другий тип симфонізму − лірико-драматичний − представлений «Вальсом-фантазією». Він розкриває складний внутрішній світ людини, психологію її душі. Глибина, поетичність музичних образів, опора на традиції романсової лірики, гостра конфліктність, напружений мотивно-секвенційний розвиток пов'язують М.Глінку з творчістю романтиків.
«Камаринська» − яскрава народно-жанрова сценка, що розкриває особливості російського національного характеру. Увертюра-фантазія написана у формі варіацій на дві народні теми. Перша тема − весільна обрядова пісня «Из-за гор, гор высоких» − широка наспівна, лірична мелодія, яку виконують скрипки в унісон (як заспів соліста хору). Згодом, вона оплітається підголосками та звучить у дерев'яних духових, віолончелей і, нарешті, всього оркестру. Друга тема − жартівливо-танцювальна «Камаринська» − привертає увагу енергійним, запальним характером. Вона також побудована за принципом поступового динамічного наростання і викликає асоціації з грою народного інструментального ансамблю.
Незважаючи на контраст, обидві теми глінкінської фантазії, розкривають образ народу, тільки з різних сторін: з одного боку − щирість почуттів, душевну красу, любовне сприйняття природи; а з іншого − завзяття, оптимізм, добродушний гумор. Не випадково, весільна пісня і танцювальна мелодія інтонаційно споріднені (низхідний рух від ІV до І ступеня). В процесі активного варіантно-варіаційного розвитку М.Глінка плавно повертається до першої теми, що свідчить про симфонізм мислення композитора. При цьому використовує прийоми звукозображальності: зокрема, pizzicato струнних нагадує гру на балалайках; окремі мелодичні звороти викликають асоціації з вправними «вихилясами» народних танцюристів. Геніальну музику увертюри-фантазії М.Глінки високо оцінив П.Чайковський, який заявив: «Вся російська симфонічна музика в «Камаринській», як дуб у жолуді».
«Арагонська хота» − блискуча оркестрова композиція, створена під враженням подорожі М.Глінки до Іспанії. Автор яскраво змалював життя та побут народу, переконливо розкрив багатство і самобутність іспанської музичної культури. Увертюра-фантазія написана в сонатній формі з розгорнутим вступом. Грізно й велично звучать фанфари оркестрового вступу, викликаючи асоціації з героїко-трагічними сторінками історичного минулого країни. Урочисті хоральні акорди чергуються з драматичними висхідними пасажами струнних, що посилює відчуття тривоги й настороженості.
Раптом колорит різко змінюється. Перед нами постає Іспанія, де світить яскраве сонце, звучать веселі та запальні народні мелодії. Головна партія − тема народного танцю «хота» з провінції «Арагонія». Вона звучить легко, грайливо, граціозно у скрипки й арфи, а згодом − блискуче, темпераментно у всього оркестру за участі кастаньєт. Побічна партія доповнює «хоту». Це також життєрадісна, рухлива, танцювальна тема з неодноразовим повторенням звуку та форшлагами, що створює комічний ефект («квакання жабок»). Загалом, основний розділ увертюри-фантазії змальовує велелюдне народне свято, яскраво передає іспанський національний колорит.
«Вальс-фантазія» − справжня «перлина» російської симфонічної музики. Композитор розкриває широку палітру людських переживань − томління душі і любовну пристрасть, світлі мрії про щастя і безмежну тугу, драматичний порив і відчай. Музика М.Глінки викликає широке коло асоціацій (наприклад, суперечливі почуття молодої жінки, яка випадково зустрічає свого колишнього коханого на балу). Музика пов’язана з поетизацією побутового танцю − вальсу. Твір написаний у рондальній формі.
Неодноразово з'являється тема-рефрен − ніжна, елегійна, мрійлива мелодія − одна з найвиразніших у творчості композиторів-романтиків. Поступово, завдяки активному мотивно-секвенційному розвитку, вона звучить більш схвильовано, напружено. А в кульмінації наприкінці твору − патетично і, навіть, трагічно. Тема-рефрен чергується з контрастними епізодами світлого, безтурботного характеру (можливо, це образи щасливих учасників аристократичного балу). Серед епізодів можна виділити граціозну тему середнього розділу, «благородне» соло тромбона й валторни, вишукано-меланхолійне spiccato струнних. М.Глінка демонструє майстерне володіння виразовими засобами оркестру, який звучить строго, класично і, водночас, яскраво, експресивно. «Вальс-фантазія» перший зразок лірико-драматичного симфонізму, що отримав розквіт у творчості П.Чайковського.
Увертюра до опери «Руслан і Людмила» яскраво розкриває ідею пушкінського твору: добро завжди перемагає зло; життя − прекрасне! Світлий, радісний, життєстверджуючий характер, співставлення сонячного світу богатирської Русі та колоритних казково-фантастичних картин − ось образний зміст музики М.Глінки. Увертюра написана в сонатній формі з вступом і кодою та побудована на основних лейттемах опери.
Вступ задає «тон» увертюрі, яка, за словами композитора, «летить на всіх вітрилах». Це могутні, дзвінкі акорди оркестру ff, що чергуються з бурхливими гамовидними пасажами струнних в темпі Presto. Головна партія − героїчна, енергійна, вольова − втілює образ незламної богатирської сили. Згодом, ця музика прозвучить наприкінці опери − в заключному славленні героїв та народу. Побічна партія − образ кохання Руслана і Людмили. Це наспівна, лірична, мужня тема, що розкриває глибокі людські почуття. Мелодія звучить у «оксамитовому» тембрі віолончелей на фоні стриманого акомпанементу.
Розробка різко контрастує попередній музиці. Знову з'являються акорди вступу. Проте, staccato дерев'яних духових на рр створює відчуття таємничості, казковості. Похмуро й напружено звучать інтонації побічної партії, як натяк на складні випробовування, що очікують закоханих героїв. Грізне наростання несподівано переривається. І в зловісній тиші на витриманий звук валторни накладаються дисонуючі «акорди заціпеніння» (pizzicato струнних та staccato дерев’яних). Пов’язана з образом Чорномора, ця музика прозвучить в сцені викрадення Людмили на бенкеті в княжих палатах. Проте, «злі чари» не здатні затьмарити щастя Руслана та його нареченої. З квартових ударів литавр поступово зароджується новий рух, що приводить до головної та побічної партій репризи.
Кода побудована на контрапунктичному поєднанні висхідних інтонацій головної партії та низхідної цілотонової гами, яка двічі проходить в басах у тромбонів. Позбавлена звичних ладових тяжінь, вона характеризує Чорномора. Це останнє зіткнення добра і зла. Увертюра закінчується «богатирськими» акордами вступу та багаторазовим утвердженням тоніки основної тональності − Ре мажору.
«Марш Чорномора» − оригінальний портрет злого чаклуна − потворного карлика з довгою бородою, який прагне виглядати владним і могутнім, проте викликає тільки посмішку. Основна тема маршу побудована на контрастному співставленні двох елементів: з одного боку − грізні, вуглуваті унісони мідних на ff, а з іншого − скерцозні акорди дерев'яних на рр. Це створює комічний ефект. В музиці зустрічаються елементи звукозображальності, як-от, різкий посвист флейт, що нагадує писк миші. Середній розділ (тріо) викликає асоціації з чарівним сяйвом коштовностей. Барвисті гармонії, оригінальна інструментовка з використанням дзвіночків, скляної гармоніки (партію якої сьогодні виконує челеста), pizzicato струнних все це створює вишуканий, казково-фантастичних колорит.
| 
